25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.
Леся Українка була мужнім борцем за кращу долю України. І це — не просто красиві й високі слова: твори поетеси свідчать про видатну мудрість філософа й силу борця, який усвідомлював, що поет для України — не лише глашатай, речник народу, а й поводир його. Тому Леся Українка присвятила свій талант поневоленому, зневаженому народові, щоб вивести з небуття ім'я України, додала їй слави й гідності, як свого часу це зробили Шевченко, Франко, Коцюбинський та інші талановиті митці.
Вислови Лесі Українки, що стали крилатими, мають глибокий філософський зміст. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово.
І ці слова як ніколи сьогодні актуальні…
Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…
Мене любов ненависті навчила.
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!
Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
На Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
З болем у серці та вірою у наших військових!
Україна переможе!