24 лютого 2023 року на 85-му році життя перестало битися серце очільниці Літературно-меморіального музею Лесі Українки у місті Звягелі Віри Омелянівни Римської - берегині Лесиної оселі та її творчості, заслуженої працівниці культури України, кавалера ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Житомирська обласна рада висловлює щирі співчуття родині та близьким з приводу смерті померлої. Нехай світлий спомин про Віру Омелянівну ніколи не згасне.
Віра Римська зростала разом з старшою сестрою Раїсою в мальовничому куточку поліського краю, в селі Ясна Поляна Червоноармійського (нині — Пулинського) району.
Дуже рано залишилась без батька. Друга світова війна забрала його в перший же рік. Невимовним болем відгукнулося це в серці матері, яка, незважаючи на скруту, намагалася з останніх сил підняти своїх донечок на ноги.
Ввічлива, чуйна, слухняна В. Римська допомагала мамі і бабусі по господарству та з нетерпінням чекала вільної хвилинки, щоб скоріше зануритись у неймовірно глибокий світ літератури. Творчість Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка та інших відомих українських письменників захоплювала дівчинку. Та неоціненним скарбом для себе виявила вона твори Лесі Українки.
У перший клас Віра Омелянівна пішла до Яснополянської семирічної школи. Десятий клас закінчила у Червоноармійській середній школі, влаштувалася на роботу в місцевий колгосп «Вперед», одночасно навчаючись у Дубнівському бібліотечному технікумі.
Закінчивши технікум, працювала бібліотекарем Андріївської сільської бібліотеки. Із 1959 по 1961 рік працювала інструктором-методистом Червоноармійського відділу культури.
У 1963 році вступила заочно до педагогічного інституту ім. Івана Франка, а через два роки — заочно до Київського інституту культури ім. Олександра Корнійчука на бібліотечний факультет. Будучи студенткою спробувала себе в ролі викладача у школі-інтернаті. В зв’язку з реорганізацією районів в області у 1963 році переїздить до Новоград-Волинського.
Згодом Вірі Омелянівні запропонували очолити меморіальний музей Лесі Українки як філіал Житомирського обласного краєзнавчого музею.
Музей переживав різні часи, але в ньому завжди під мудрим керівництвом Віри Омелянівни працювали самовіддані люди, які доклали немало зусиль для збагачення його фондів, організації і проведення змістовних екскурсій, літературних зібрань, зустрічей з цікавими, творчими людьми та збереження надбань Лесиної домівки.
