25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка. 

Леся Українка була мужнім борцем за кращу долю України. І це — не просто красиві й високі слова: твори поетеси свідчать про видатну мудрість філософа й силу борця, який усвідомлював, що поет для України — не лише глашатай, речник народу, а й поводир його. Тому Леся Українка присвятила свій талант поневоленому, зневаженому народові, щоб вивести з небуття ім'я України, додала їй слави й гідності, як свого часу це зробили Шевченко, Франко, Коцюбинський та інші талановиті митці.

Вислови Лесі Українки, що стали крилатими, мають глибокий філософський зміст. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово.

І ці слова як ніколи сьогодні актуальні…

Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…

Мене любов ненависті навчила.

Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.

Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

Завжди терновий вінець

Буде кращий, ніж царська корона.

Завжди величніша путь

На Голгофу, ніж хід тріумфальний.

Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

З болем у серці та вірою у наших військових!

Україна переможе!