За участі заступника голови обласної ради Володимира Ширми відбулось засідання конкурсної комісії для оголошення переможців Житомирської обласної краєзнавчої премії імені Миколи Костриці. Відповідно до Положення, премія присуджується щороку на конкурсній основі громадянам Житомирської області, зокрема, учням загальноосвітніх шкіл і студентам вищих навчальних закладів за кращі науково-дослідницькі, науково популяризаторські роботи з питань історії, культури, краєзнавства та природи Житомирщини, а також музейним установам, працівникам музейних установ за особистий внесок у розвиток музейної справи.
Загалом на її здобуття претендувало 5 конкурсних робіт.
Опрацювавши опитувальники та підсумовуючи результати конкурсу на краєзнавчу премію імені Миколи Костриці членами конкурсної комісії вирішено:
Третю премію розділити між роботами краєзнавця, дослідника історії Житомирщини Горковчук Людмили Вікторівни, книга «Власники Горошківського маєтку з кінця XVIII до початку XX століття» та краєзнавця Раїси Недашківської, книга «Історія роду Гурських - засновників села Свиридівки».
Другу премію здобула робота з краєзнавства старшого наукового співробітника відділу досліджень об’єктів культурної спадщини та науково-методичної роботи з музеями Людмили Журавської, книга «Максим Рильський. Як вічність-молодий».
Першу премію - робота авторського колективу (упорядники: Тунік- Мозговенко Олена Вікторівна, Дубівка Євгеній Володимирович), збірник наукових праць «Коростишівщина: погляд крізь століття», випуск 1.
Зазначимо, що Премія виплачується за рахунок коштів обласного бюджету, передбачених на фінансування галузі «Культура», у таких розмірах:
- перша премія - дві мінімальні заробітні плати, встановлені на 01 січня поточного року;
- друга премія - півтори мінімальні заробітні плати, встановлені на 01 січня поточного року;
- третя премія - одна мінімальна заробітна плата, встановлена на 01 січня поточного року.
Одночасно з Премією автору (авторам) роботи - переможцю присвоюється звання «Лауреат Житомирської обласної краєзнавчої премії імені Миколи Костриці».
